«А в нас на те і вуха, щоб слухати ці хрестоматійні казочки для дітей молодшого шкільного віку…» — хотів вставити я, але, глянувши скоса на виделку в засмаглих Тамариних руках, промовчав. Вона дівчина рішуча.
— Отже настала ніч. В залі багатого будинку, прикрашеному кольоровою мозаїкою та мармуровими постатями грифонів, раб згорнув килим, простелений до самих дверей, і поставив важкий згорток біля мармурового порога: йому вже несила було вибивати килим сьогодні, і він вирішив зробити це завтра вдосвіта. В сусідній кімнаті інший раб, писар, поклав на коліна дощечку з натягнутим на неї папірусом і виводив останні рядки звіту про сьогоднішні покупки, щоб доповідати вранці господареві. У сторожовій будці на воротях старий воротар Сіріск перед сном захопився своєю улюбленою забавою, якою соромився займатися вдень, на людях: з блискучого жовтуватого оленячого рога він з любов'ю випилював крихітні фігурки химерних звірів — дикої лісової кішки, легконогого тура, білки з пухнастим хвостом…
Усі принишкли. Тільки вогнище потріскувало, рудими пасмами язиків облизувало чорне, нависле над ними небо.
— Ще палало гаряче полум'я в горні тісної й брудної майстерні зброяра, що прилипла над урвищем моря поблизу фортечного муру. Майстер у цей пізній час закінчував великий щит із електрона,